Загадковий портрет із Мюнхена

Неймовірні пригоди продовжуються. Історія відкриває нові сторінки. І нам доводиться розбиратися з цими загадками самостійно. Офіційні історики просто бояться ризикувати репутацією, втягуючись у ці розслідування. Між тим, рівень знахідок не дозволяє маленькій команді журналістів часопису «Музеї України» і Фонду розшуку культурних цінностей, пропускати такі експонати.

Історія з невідомими портретами Івана Мазепи, які майже одночасно вигулькнули в США (через отамана Американського козацтва Сергія Цапенка) і у Мюнхені через Миколу Кайзера, викликала гучний резонанс. Почалися активні пошуки.

Дуже швидко ми вийшли на залишки колекції В.Тарновського, ймовірно вивезеної з Чернігова загадковим М.Герасименком, від якого залишився лише портрет у німецькій формі датований 1943 роком.

Вдалося знайти ймовірні портрети М.Гоголя, М.Лермонтова, В.Тарновського. Микола Кайзер, який очолив представництво Фонду розшуку культурних цінностей у Німеччині, здійснив кілька експертиз, продовживши дослідження.

Днями  вийшов на ще один портрет, дуже можливо з тієї ж чернігівської колекції.

Дивіться самі. Відчувається рука досвідченого майстра.

Чоловік, зображений на полотні, когось явно нагадує дуже знайомого… Вже прозвучало кілька прізвищ, але ми вирішили винести фотографію на огляд Інтернет-спільноти – гуртом розберемося швидше, вже потім залучимо професійних мистецтвознавців, які теж бояться подібних ребусів – досвід вже є…

Зверніть увагу на одяг, головний убор…

Дуже можливо, що через особу, зображену тут, вийдемо і на художника.

До розгадки запрошуємо істориків з Чернігова і Качанівки, які вже працювали з нами в упізнанні Василя Тарновського.

Нагадую, під час гітлерівської окупації, чернігівські музеї було пограбовано. Чимало цінних експонатів зникли безповоротно. Не вдалося знайти ніяких слідів.

Лише у минулому і нинішньому році колишній громадянин України, що нині мешкає у Мюнхені, Микола Кайзер, випадково вийшов на залишки дивної колекції українських і козацьких речей, зброї, кількох картин. Зібрання належало самотньому національно свідомому українцю, прізвище якого встановити не вдалося. На жаль, більшість колекції була розпродана і розійшлася досить широким колом антикварів.

Після пригод, Кайзеру вдалося вихопити портрет ймовірно Івана Мазепи, належність якого Гетьману, фактично доведено. Потім була ціла епопея з можливими портретами Гоголя і Лермонтова (роботи М.Тітова).

Вже після нашого спільного виступу на радіо «Ера» і знайомства з істориком Ольгою Ковалевською, яка вивчає портрети Мазепи, ми потрапили в розробку журналістки газети «Блик» Валентини Мудрик, яка звела Ольгу і Миколу в Одесі. Вже разом, вони опізнали зображення колишнього господаря Качанівки В.Тарновського. Сенсаційна співпраця вийшла…

Було б чудово, аби Чернігівська влада проявила розумну ініціативу і викупила залишки колекції Тарновських, красиво повернувши її до державних музеїв області. На жаль, не чують, не хочуть… Хоча ціни тих полотен дуже навіть невисокі. Микола Кайзер поки що принципово не хоче віддавати їх у приватні руки колекціонерів, чекаючи реакції державних органів з Києва і Чернігова. Чи дочекається?

Ось, знайдено ще один портрет, можливо, з тієї ж колекції.

Давайте колективно спробуємо дізнатися – хто це? Може хтось щось чув, читав?

Отож, народне розслідування почалося! І відчувається, що результат може бути неймовірним…

Успіхів!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України», координатор Фонду розшуку культурних цінностей