Меню сайта

Категории каталога

Мои статьи [165]
Новости стран СНГ [544]
Информация из стран СНГ
Планета [286]
международная информация
Литература [7]
творчество.стихи.проза

Наш опрос

Довольны ли Вы информированием о жизни стран СНГ?
Всего ответов: 44

Форма входа

Поиск

Друзья сайта

Locations of visitors to this page

Статистика


Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Каталог статей

Главная » Статьи » Мои статьи

Захід ударить російську еліту по найчутливішому місцю?

Захід ударить російську еліту по найчутливішому місцю?


Таємні мільярдні рахунки на Заході мають всі кремлівські високопосадовці… Особисті статки Путна оцінюють у $40 млрд... На Заході знають, як відповісти Росії на агресію...

Нарешті західні аналітики звернули увагу на справді чутливе – і вразливе – місце Кремля. На гаманці російських можновладців. А то гнівні філіппіки та полум’яні докори на адресу російських “миротворців”, які вдерлися на територію суверенної країни, стають просто смішними. „Ми вас засуджуємо, – менторствують на Заході, – виконуйте домовленості, не можна бути такими поганими й віроломними, припиніть агресію...” А Вовка слухає та їсть. Оскільки це його анітрохи не обходить, адже бити зброєю все одно не будуть – самі на Заході сказали.

А от якщо за святе візьмуть, за гаманці?

Як пише у „Вашингтон Пост” колишній помічник екс-президента США Джорджа Буша-старшого юрист Девід Рівкін, найефективнішою (додамо – і безкровною) відповіддю на дії Росії в Грузії стане початок перевірки особистих фінансових заощаджень та інвестицій на Заході представників російської правлячої еліти.

Досвідчений юрист радить наглядовим органам США та ЄС провести перевірки бізнес-операцій осіб, близьких до керівництва Росії, які можуть стосуватися цінних паперів, податків та інших економічних операцій. "Повістки, обвинувальні висновки, конфіскація активів, судові рішення та обмеження на пересування вдарять туди, де навіть найгрубіші хулігани відчувають біль – по гаманцю", – пише Рівкін, додаючи, що "уряди США та країн-союзників можуть при цьому зазначити, що ці дії відповідають загальним зусиллям Заходу в боротьбі з приватною і державною корупцією".

Довідка УНІАН. Девід Рівкін є партнером у вашингтонській юридичній фірмі Baker Hostetler. У його офіційній біографії повідомляється, що з 1991 по 1993 роки він працював юристом у Білому домі у адміністрації Джорджа Буша-старшого, а до цього був юридичним радником у Джорджа Буша-старшого, коли той обіймав пост віце-президента США в адміністрації Рональда Рейгана. Рівкін раніше працював у Міністерстві енергетики США, а також у Міністерстві юстиції США.

Щоб оцінити масштаби можливих втрат „безкорисливих великодержавних патріотів”, візьмемо хоча б політичну постать №1 Росії – прем’єра Володимира Путіна (його вірний президент Дмитро Медведєв виглядає постаттю допоміжною). Це при тому, що, як пише світова преса, таємні мільярдні рахунки на Заході мають практично всі кремлівські високопосадовці.

Раніше близькі, а нині опозиційні до Путіна російські політтехнологи оцінюють особисті статки Володимира Володимировича у 40 мільярдів доларів. І хоча значна частина цих гігантських коштів нібито вкладена в акції російських Газпрому та Сургутнафтогазу, західна преса та правоохоронці вже давно придивляються до підозрілої діяльності великого швейцарського нафтотрейдера Gunvor, більшу частину акцій якого, за оцінками експертів, контролює особистий друг і колишній товариш по службі в ПГУ КДБ Путіна такий собі Геннадій Тимченко. Річний прибуток компанії становить 8 мільярдів доларів. Реальна структура власності надійно схована за численними офшорами. Через компанію перекачуються на Захід величезні обсяги нафти Сургутнафтогазу та Роснафти.

У 2004 році Пол Волкер провів санкціоноване керівництвом ООН розслідування й опублікував звіт про зловживання в рамках програми "Нафта в обмін на продовольство". Учасники програми, з`ясував Волкер, перевищували виділені їм квоти, перепродували нафту, а з прибутку недоплачували податки. У числі порушників ті самі офшори Gunvor Іnternatіonal й Gunvor Energy, які скупили близько 3 млн. тонн іракської нафти на суму $500 млн. у Зарубіжнафти. Поміж російських компаній у неї були найбільші квоти. Прибуток з перепродажу бареля іракської нафти доходив до $5, тобто 3 млн. тонн нафти могли принести близько $125 млн. – і цими брудними надприбутками нафтотрейдери, на думку Волкера, потім ділилися з Зарубіжнафтою. Керівництву Gunvor усе зійшло з рук: добре все-таки бути особистим другом Путіна!

Процитуємо авторитетну німецьку газету Die Welt від 12 ноября 2007: „Свої гроші Путін зберігає не лише в акціях трьох згаданих компаній, але і в інших місцях. Як з’ясував американський дослідник Пол Джоял, на таємних банківських рахунках Путіна тільки в Італії та Іспанії перебуває 20 мільярдів доларів США”. Нагадаємо: це той самий Пол Джоял, який проводив розслідування разом із покійним екс-майором ФСБ Олександром Литвиненком, отруєним ізотопом полонію, і який сам ледве вижив, отримавши за підозрілих обставин дві кулі в живіт півтора роки тому в американському штаті Мериленд. Небезпечна, очевидно, це справа – шукати путінські рахунки.

Потрібно віддати належне обережності пана Путіна: надійних документальних підтверджень його тіньових фінансових оборудок практично немає. Лише одного разу трапився прокол. У 2001 році на німецько-швейцарському кордоні за дивних обставин у поле зору німецьких митників потрапили двоє громадян Росії. При огляді в них було виявлено фінансову документацію, що викликала жвавий інтерес. Оскільки стосувалися ці документи невідомих дрібних фірм, у системі яких, проте, крутилася надзвичайна сума – 5 млрд. доларів. У той час стільки "коштував" весь Ощадбанк Росії. Звідки гроші? Чиї? Чисті або для "відмивання"? Чому документи намагалися пронести пішки через кордон? Усе це не могло не зацікавити. Тим паче що, відповідно до звіту німецьких правоохоронців, в одному з цих дивних договорів фігурував Володимир Путін (тоді вже президент РФ) як особа, що має право підпису. У звіті також перераховуються шість банківських рахунків – у швейцарському, іспанському, кіпрському та двох німецьких банках.

Німці й раніше цікавилися постаттю Путіна, особливо діяльністю російсько-німецької фірми SPAG (St. Petersburg Іmmobіlіen und Beteіlіgungs AG – Санкт-Петербурзьке товариство нерухомості та пайової участі), пов’язаною із вкладенням великих грошей у пітерську нерухомість. У дев’яностих роках у відносинах зі СПАГОМ відзначився і Володимир Путін (очолював Комітет зовнішніх зв’язків мерії Санкт-Петербурга), а також інші видні пітерці, котрі з піднесенням Путіна стали його наближеними та зайняли провідні пости в російському бізнесі та політиці.

І щодо того, чи міг президент Путін контролювати якусь комерційну фірму: в інтерв’ю газеті "Комерсант" у квітні 2004 року ще один дуже відомий у зв`язку з пітерським проектом СПАГА, Володимир Барсуков (Кумарін), якого допитували за запитом німецької сторони, зазначив, що "у Путіна таких фірм штук 800 або 1800...”

Як пише іспанська „Паїс”, Кумарін був віце-президентом петербурзької нафтової компанії ПТК у 1998–1999 роках. Ця компанія зробила сильний ривок, коли тодішній заступник мера Санкт-Петербурга Володимир Путін надав їй монополію на забезпечення пальним транспорту мерії

У червні 2003 року німецьке Міністерство боротьби зі злочинністю повідомило про порушення справи про відмивання капіталів компанією SPAG, пов`язаною з Кумаріним, яка, на думку поліції, мала відношення до організованої злочинності та наркотиків. Консультантом цієї фірми з 1992 по 2000 рік значився Володимир Путін.

У своїй книзі "Гангстери зі Сходу" відомий німецький журналіст Юрген Рот також відзначає зв’язок Кумаріна з Путіни через їхнього загального знайомого Володимира Смирнова – соратника Путіна з 1991 року. Як писав Рот, пізніше Путін забрав Смирнова в Кремль, де той відповідав за управління державною нерухомістю в країні та за рубежем. Потім Смирнов став главою торговельної фірми і почав продавати за кордон збагачений уран, але паралельно з дружніми стосунками з Путіним з 1993 року він також підтримував тісні зв’язки з Володимиром Кумаріним.

У 2007 році Кумаріна, якого вважали „паханом” кримінального угруповання „тамбовських”, арештували правоохоронні органи Росії. А в червні 2008 року іспанська поліція заарештувала всю верхівку „тамбовських” на чолі з наступником Кумаріна Геннадієм Петровим. Починаючи з 1996 року, підприємливі російські мафіозі, яких підозрюють у наявності дуже сильного „даху” в Кремлі, створили справжню злочинну мережу в Іспанії. Як зазначає іспанський слідчий, серед дій, здійснюваних цим "співтовариством", були убивства, торгівля зброєю, здирництво, шахрайство, підробка документів, торгівля впливом, підкуп, незаконні оборудки, контрабанда, наркоторгівля, замовні напади й шантаж.

Чомусь пригадуються висновки „недостреленого” Пола Джояла про таємні рахунки Путіна в Іспанії...

Коротше кажучи, за бажання, правоохоронним і контрольно-ревізійним органам країн Заходу є чим зайнятися. Так, воювати з ядерною державою надто ризиковано. Досить Іраку. Але заморозити тіньові рахунки та сумнівні інвестиції керівників держави-агресора – річ абсолютно реальна. Більше того, це, мабуть, єдиний ефективний засіб остудити гарячі голови в Росії. Адже є досвід санкцій проти Фердинанда Маркоса, аятоли Хомейні, Саддама Хусейна, Олександра Лукашенка та інших сумнозвісних персонажів новітньої історії.

Якщо ж Захід і далі вдаватиметься до пустої риторики, тоді Боже борони Грузію. І Україну...

Микола Писарчук

 

постiйна адреса статтi:
http://www.unian.net/ukr/news/news-269667.html
Категория: Мои статьи | Добавил: pravda-sng (29.08.2008)
Просмотров: 600 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]