Згадайте рідне село! Є перша книга! Осикове!

Можливо, ця подія непомітна на всеукраїнському рівні. Але, дуже важлива для жителів невеликого донецького села Осикове, Старобешівського району. З друку вийшов спецвипуск міжнародного козацького журналу «Нова Січ», де опубліковано журнальну версію народної книги «Село Осикове: історія, сучасність».

Стихійно сформована творча група з колишніх вчителів, бібліотекарів, селян під патронатом Голови сільради Валерія Суєтова, більше року досліджувала історію села, піднімала архіви, опитувала земляків, шукала старі фотографії…

Власними силами створили герб села, здійснили унікальну фотосесію з вертольота, сформували унікальні колекції виробів народних майстрів…

Робота над книгою захопила десятки людей.

Зрозуміло, було чимало труднощів, непорозумінь, красномовних поглядів… Але, творчу групу це не спинило.

Осиківці самі набрали тексти, сканували фотографії, затвердили концепцію. Журналістам часописів «Музеї України» і «Нова Січ», які допомагали, залишився лише технічний блок. І ось, журнал у яскравій обгортці вийшов!

На обкладинці – новий герб села. Фото краєвидів. Світлини творінь місцевих народних умільців.

В номері – цікаві дослідження про історію села, якому більше 100 років, літопис сільськогосподарських підприємств. Розповідь про великий тваринницький комплекс. Згадані ветерани Великої Вітчизняної війни. Список вдів і загиблих. Є розповідь про дітей війни.

Слід сказати, що до Осиківської сільради входить кілька сіл і хуторів. Тож згадуються і Кашпорівка, і П‘ятирічка…

Особлива увага працівникам пошти, бібліотеки, школи, будинку культури, дитсадка, ФАПу…

Детально говоримо про народних майстрів – вишивальниць, художників.

Велику площу відведено місцевим поетам. Г.Зайцева, Н.Тригуб, І.Темнюк, І.Чаус, К.Андрощук, В.Витичак, С.Кондратенко, І.Лавриненко.

Окремо слід згадати нашого земляка Анатолія Навроцького. Диригент, поет, композитор, драматург…Заслужений артист України. Диригент театру ім. І.Франка. Один з засновників славного ансамблю «Кобза»… Анатолій Павлович теж представив власні вірші…

Між іншим, історія села починається з переселенців з Катеринославської губернії. Втікали від кріпосного рабства нащадки козаків…

Потім ці землі належали поміщику Мазаю, у якого було 7 тисяч гектарів, 7 тисяч овець, сотні робітників.

Вперше назва Осикове зустрічається в архівах 1870 року. Вздовж повноводої ріки росли великі осики.

Місце дуже зручне. Є чимало джерел, балок, лісочків. Товщина жирного плодючого чорнозему сягає двох (!) метрів!

В селі був великий дерев‘яний вітряк, який розібрали аж у 80-х роках минулого століття.

Після 1917 року, село пережило чимало буремних подій. Білі, червоні, махновці, отаман Зелений, різноманітні банди…

Потім колективізація. Голод. Репресії. Чимало родин зіслали на Соловки, до Сибіру.

1941 року, майже всіх чоловіків забрали на фронт. Кинули в окопи на річці Молочна. Без зброї, навиків. Посилали у безглузді атаки, під час яких солдат просто розстрілювали як мішені…

Окупація. Були тут і партизани, і підпільники.

Жахливі післявоєнні роки. Знову голод. Все трималося на жіночих плечах…

Поступово побудували дороги. Школу, клуб… Колгосп імені Чапаєва мав добру славу.

З 1991 року, почалася системна криза. Колгосп знищили. Почався занепад. Було кілька інвесторів. Виникли фермерські господарства. Нині ситуація поліпшилася, але, рівень життя селян, особливо літніх, не дуже високий…

Роки летять. Відходять цілі покоління.

Молодь майже нічого не знає про історію села, старих людей.

Так і виникла ідея книги. Яку, вважаємо, дуже вдало реалізували.

Між іншим, успішно діє сайт села Осикове, який вже відвідали сотні людей з 40 країн. Матеріали з книги буде розміщено і там.

Члени редакційної ради книги А.Суєтова, В.Суєтов, Н.Тригуб, Л.Шкуропека, Б.Дементьєв, Т.Петренко, Р.Дорогань продовжують отримувати якісь матеріали, дізнаються щось нове. Можливо видамо газету…

А до керівництва журналів «Нова Січ» і «Музеї України» почали звертатися ентузіасти з різних регіонів – просять поради і допомоги у виданні книг про їх села.

Справа потрібна. Досвід вже є. Схема відпрацьована. Нічого не приховуємо. Книгу вивісили в Інтернет. Журнал можна буде отримати в Осиківській сільраді. Вивчайте!

І сміливо починайте збирати матеріал про власне село! Адже, дізнаєтеся дуже багато цікавого!

Ми готові допомогти в рамках програми «Згадайте рідне село!».

Осиківці святкують перемогу. Захотіли – зробили. Не плакали, не чекали милості. Все залежить від нас. Потрібне лише бажання і воля до перемоги.

Закликаємо всіх небайдужих приєднуватися до руху «Згадайте рідне село!».

Кожне село повинне мати книгу і сайт!