На булатному лезі проявився портрет майбутнього президента України?

Після кожного візиту до зброярів, отримуєш великий масив інформації, що стає статтями! Потім виникають легенди.  Я не можу звикнути до такої кількості містики! Між тим, це все відбувається буквально на очах преси, вчених… Ніхто нічого пояснити не може…

Ось і чергові відвідини науково-технічного центру «Булат НВР», фахівці якого розгадали таємницю виготовлення булатної сталі, навчившись робити неймовірну холодну зброю, змусили взятися за перо.

Новина про створення української реконструкції шаблі Мазепи вже перетворилася на сенсацію. Після нашої замітки, до центру телефонують журналісти багатьох видань – чекайте гучних публікацій.

Але, співробітники центру обговорюють зовсім інше. Містичний знак, що проявився на булатному ножі.

-На початку жовтня, до нас в офіс завітав постійний покупець нашого булату та виробник ножів І.Соченко, і запропонував витравити для проявлення візерунку один із його клинків. – Розповів заступник директора центру, Почесний зброяр України Костянтин Сокальчук.- Ми виконали його прохання.

Лезо виготовлено з дуже вдалої промислової плавки - булат із вмістом вуглецю 1,9%.
Справа в тому, що справжня булатна сталь дає унікальний малюнок на поверхні. Ці орнаменти ніколи не повторюються. Древні віщуни, волхви, жреці навіть передбачали майбутнє уважно розглядаючи візерунки на поверхні булатної зброї… Дуже рідко, сталь малювала якісь фігури. Якщо ж проявлялося обличчя людини, то віщуни намагалися «впізнати» того лідера, якому, у найближчий час доведеться або щось очолити, або взяти участь у глобальних подіях, які змінять хід історії…

 -Ми сфотографували лезо, обробивши зображення у фотошопі, - продовжує К.Сокальчук, - Можна легко помітити обличчя людини, до того ж у двох ракурсах. Я бачив обличчя анфас із головним убором типу студенської чотирьохкутної шапочки. При збільшенні, чітко проявилося інше зображення голови - у напівпрофіль. Ще один дивний збіг - малюнок розташований у самому центрі клинка, що значно покращує естетичне сприйняття. 
Виходить, це і є легендарний булат-маджлі, який у давину вважали найкращим. Саме із цього зливку був раніше зроблений ніж, який на випробуваннях по різанню пенькового канату дав  найвищий результат - більш 600 різів!
Вочевидь, стародавні люди, може навіть інтуїтивно, правильно разбиралися у гатунках булату. 
Подібний візерунок на клинку із нашого булату, проявився вперше і природа його, в цілому, не дуже зрозуміла.

Моментально виникло з десяток найекзотичніших версій.

-Булатна структура металу як і структура свідомості людства, реалізується однією програмою з її математичним обличчям. – говорить директор центру «Булат НВР», зброяр і філософ Володимир Остапович, - І коли ще сьогодні звернути увагу на загальні процеси, що відбуваються нині з людством на нашій Землі, то вони також здійснюються згідно математичної мови Творця світу. І тут ніхто з нас „великих”, вдіяти нічого не зможе до часу, коли ми повністю не звільнимося від великої популістської брехні і не згармонізуємо структуру свідомості відповідно до вимог часу (змінних умов Творця).

 У певні історичні часи людство було досить обізнано у цьому. Вони навіть ці знання використовували в процесі своєї самоорганізації для здійснення державотворчих процесів.

Саме звідси і витікає легенда про Іісуса та 12 апостолів у різних епохальних інваріаціях, як відображення Сонця та 12 зодіакальних сузір'їв.

Ми живемо в епоху перемін. Починається зовсім інший етап. І перший гучний дзвінок – глобальна фінансова криза, вже прозвучав. Світ стрімко змінюється. Знаючі люди бачать чимало віщих знаків…

І портрет на булатному лезі – один з них.

Ми говорили з багатьма людьми. Характерниками, екстрасенсами… Всі зійшлися на тому, що проявився портрет якогось діяча, що змінить ситуацію саме в Україні. Або якийсь духовний лідер нації, або, (чому ні?) наступний президент України. І не обов‘язково, що прийде він саме на цих виборах… Може раніше, може пізніше…

Сталь подарувала розкішну загадку.

Я так і не зрозумів, де лезо нині. Мабуть у нового власника…

Нам, як завжди, залишилися фотографії і своєрідна тема для обговорення…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»