В пошуках
боєприпасів з ICTV
Журнал «Музеї
України» телевізійники атакують в середньому раз на тиждень. Музеї, археологія,
пошуки скарбів, повернення культурних цінностей, аукціони, колекціонери,
спецслужби, кримінал, Музей слідопитів, загадки історії…
Цього разу
здивував Сергій Симанчук з програми «Провокатор» на ICTV – попросив зробити фільм про проблему
старих боєприпасів. Зрозуміло, сценарію ми не знаємо, як те все подадуть можемо
лише здогадуватися. Програма повинна вийти десь у середині вересня. Глянули на
сайт каналу. Працюємо в схожих стилях…
Офіційна
інформація:
«Приголомшливі,
але реальні факти про побутові речі, хвороби, продукти харчування та багато
іншого – у інформаційно-пізнавальній програмі «Провокатор».
Ми не хочемо вірити, але це правда. Небезпека оточує нас скрізь: у будь-якому
місці, в будь-якому продукті, серед навколишніх людей. Є чимало речей, яких ми
не помічаємо або відмовляємося в них вірити. ICTV вирішив відкрити очі на,
здавалось би, прості речі, які мають страшні наслідки.
Команда «Провокатора» намагається підбирати актуальні сюжети і показувати те,
що потрібно знати, і що може допомогти людині в тій чи іншій проблемі.
Дізнатися, чому асексуальність настільки поширене явище в нашому суспільстві, і
наскільки це шкідливо для здоров'я; які бувають наслідки від вірусів; яку
загрозу несуть у собі тварини, одяг, ліки. Журналісти будуть цікавитися не лише
звичайними проблемами, вони спробують допомогти глядачеві зробити правильний
вибір, застерегти від фатальних помилок.
Кожен випуск програми складається з п'яти різних сюжетів,
незалежних один від одного. Особливу увагу журналісти акцентують на тому, що в
усьому треба знати міру, і для цього «Провокатор» показує всі сторони тих чи
інших речей».
http://ictv.ua/ether/654252/
 Для газетярів
немає більшого кайфу, ніж тонко познущатися над телевізійними журналістами.
Колеги мене зрозуміють… Специфіка професії. Хоча, з розвитком інтернету, і ми,
колишні газетні кореспонденти, теж стали сегментом електронних ЗМІ. Але, збір
матеріалу, методика подачі і організація розслідувань, у нас зовсім інші.
Газетярі непомітні. З обладнання – хіба крихітний диктофон та фотоапарат. Ми
опиняємося в таких несподіваних місцях, знаходимо таких незвичних людей, піднімаємо
такі глобальні, або просто цікаві суспільству теми, що телевізійники просто
змушені бути вторинними. Вони вимушено йдуть нашими слідами. У нас є час і
можливості! Хоча порівнювати їх мільйонну аудиторію з тисячами наших читачів –
некоректно. Тривожить очевидна тенденція – народ перестає читати, отримуючи
інформацію лише через телевізор…
А телебачення –
то дуже дороге задоволення! Автомобіль, оператор, журналіст. Камера, вартістю
під сорок тисяч доларів… Дозволи на зйомку. Не всі хочуть відверто говорити на
камеру…
Не дивно, що
газетярі та інтернетники, що глибинно розробляють якісь пласти, періодично
опиняються в ролі консультантів і учасників найрізноманітніших телепрограм
багатьох каналів.
…Знімати вирішили
на базі Музею слідопитів, що діє при часописі «Музеї України» у президентському
селі Нові Петрівці. Тут розгорнуто унікальну експозицію «Іржаве обличчя війни»,
зібрану директором музею Володимиром Даниленком. Всі експонати автентичні –
знайдені на місцях реальних боїв, вірно служили колись солдатам як Радянської,
так і німецької армій. Не слід забувати, що пошуківці знайшли і перепоховали
останки більше 300 радянських воїнів… http://sledopit.do.am/
Експозицію
розгорнуто прямо у приватній садибі під спеціальним навісом, та на другому
рівні гаражу. Ми постаралися максимально реалістично відтворити базу «червоного
слідопита». Зрозуміло, ніякого гламуру, глянця! Жорстка чоловіча естетика
війни. Понівечений метал, іржа, кульові та осколочні пробоїни… Такого не
побачите у жодному офіційному музеї! Більшість експонатів можна взяти до рук,
роздивитися. Тому тут часто бувають мінери МНС України, офіцери МВС, армії –
вивчають знешкоджені предмети, які періодично потрапляють їм до рук у реалі…
Володимир
Даниленко допоміг організувати зйомки, провів екскурсію. Щось розповіла і
шеф-редактор журналу Наталка Іванченко, яку телевізійники чомусь називають
дослідницею війни…
Потім ми
проїхалися вздовж кількох зруйнованих ДОТів Київського укріпрайону, оглянули
вцілілий ДОТ № 555…
Телевізійники
поспілкувалися з «чорними» археологами і збирачами металу, офіційними особами…
Зрозуміло, була
містика, ризик, таємниці… Сюжет повинен вийти динамічним і насиченим. І
боєприпаси знайшли…
Порада – не
поспішайте купувати дорогий металодетектор! Не думайте, що дослідження на
місцях колишніх боїв то справа легка і безпечна! Рано чи пізно знайдете старі
боєприпаси! Можливо, на бойовому зводі… Підірватися – елементарно! Якщо
пощастить – отримаєте проблеми з міліцією і СБУ! Незаконні розкопки, зберігання
вибухонебезпечних предметів. А це вже стаття… Можете випадково заблукати в
охоронні історичні зони, що теж карається… Краще приєднайтеся до легальних
пошукових загонів, що діють у кожній області! Контакти легко знайти в мережі –
є купа сайтів!
Ми розуміємо, що
копали, копають і будуть копати! Шукають скарби. Створюють колекції.
Продають-купують. Ніякі заборони тут не подіють.
Але, дійте
розумно! Не потрапте в халепу!
Тож, дивіться програму «Провокатор»!
А нам вже
телефонують з іншого каналу. До зустрічі в інформаційному просторі!
Віктор Тригуб,
редактор журналу «Музеї України»
Провокатор
|