Музей і архієрей
Слава тобі, Господи! Нарешті, музей у Пирогові отримав нового директора. Точніше, в.о. директора. Ним став… священик(!)… А чому б і ні? Всякі чудернацькі персонажі перебували на живописних схилах Пирогова. Останній час тут навіть гарцювало ряжене промосковське казачєство, перетворюючи музей на якесь «разгуляєво». Тепер, очевидно, резолюції, які з’являтимуться на офіційних документах, будуть виглядати так: «благословляється», «накладається послух», та ін. Наприклад, так: «На час проведення свята гончарства продаж спиртних напоїв благословляється тільки у відведених місцях. На порушників накладається послух» – Круто? Як жартують пирогівці, на зміну світській владі прийшла влада церковна. Просто якийсь музейний аятолізм…
Як це відбулось? Було оголошено відкритий конкурс на заміщення вакантної посади гендиректора, змагалися концепції та програми розвитку музею на багато років, етс., етс.? – Адже до влади прийшов найдемократичніший, навіть не майданівський, а післямайданівський уряд, який їздить у плацкартних вагонах та говорить іноземними мовами? Атож… Насправді директор-місіонер з’явився абсолютно несподівано, без попередження. Працівники музею кажуть, що навіть представник міністерства, який представляв нового в. о., виглядав дещо спантеличеним. То що ж це було за «чудесне явління»?
Пояснення до банального просте. У новому уряді є цікавий персонаж. Він називається «віце-прем’єр міністр… культури ». То що, у нас так виросла культура, що для неї потрібен цілий віце-прем’єр? Ні, це так імпровізують старі ющенківські кадри. Нагадати вам, звідки з’явилась ця помаранчева пліснява? Такі, як віце-прем’єр Кириленко, що на хвилі першого Майдану в’їхали у владу, допомогли Ющенку успішно прос*ати її, за тими самими технологіями в’їхали у владу на хвилі Революції гідності. То що ж нового хоче сказати віце-прем’єр міністр у культурі, чого він не встиг сказати у попередні каденції? Думаю, нічого. Знову прийшло неефективне управління, кумівство та «любі друзі». Кажуть, отець Юрій (в миру в.о. гендиректора), просто кум віце-прем’єра… Тож, є перспектива, що пан Кириленко своїм кумам роздасть музеї та театри, аналогічно міністр охоронздоровʼя обдарує кумів лікарнями, голові Держприкордонслужби не залишається нічого іншого, як наділити кумів та похресників діляночками кордону…
Але повернемось до наших музейних баранів. Призначення на посаду в. о. ген директора батюшки, що не має жодного відношення до музейної діяльності, нами може розглядатись як остання спроба музейного екзорцизму. Вочевидь, усі зусилля науковців музею вигнати демонів, що постійно заважали їм працювати та творити, змусили вище керівництво призначити їм духовника. Як вже було сказано, жодного програмного, або концептуального документу громадськості надано не було. Тож призначення – проста забаганка Міністру. Вочевидь, люди заблукали в часі… Вони далі грають у васалів та сюзеренів. Ніби не було Революції гідності, не проводяться реформи, не на часі боротьба з корупцією. Під гуркіт канонади на Сході у Києві відбуваються оборудки в старому форматі. Формат не змінювався ні під час помаранчевої влади, ні за часів Януковича.
Панове, за вікнами – рік 2015! Шини та сміттєві баки ще не закінчились! Влада та держава – не ваша власність! Ця країна – наша та наших дітей. І ви разом з нами або будете вчитись жити та керувати по-новому, або ж самі станете часткою минулого…
З.А.Поребрик, пенсіонер